У п’ятницю, 29 серпня, у театрі ім. Садовського відбудеться прем’єра танцювально-драматичної вистави «Чоловік». Це не просто постановка — це історія, яка болить, надихає й оголює найпотаємніші куточки жіночої душі.
Режисеркою та постановницею вистави стала вінницька хореографиня, керівниця студії Soul Dance Centre Олеся Українець. У її баченні танець перестає бути лише пластикою руху — він перетворюється на мову емоцій. Вистава «Чоловік» — це портрет внутрішнього світу жінки, яка переживає злам після розриву стосунків, її падіння і пошук нових сенсів.
Ексклюзивно для видання «Новини Вінниці» Олеся Українець поділилася історією створення вистави, труднощами та сенсами, які вкладає у свій мистецький експеримент.
Як з’явилася ідея створити танцювальну виставу «Чоловік»?
– Насправді, я давно мріяла вийти за межі танцювальних постановок просто для змагань. Останні 4-5 років я мріяла поставити щось подібне до танцювальної вистави, але в мене не було жодних знань та інструментів як це робити, було лише бажання і ідеї, які не мали реалізації в житті. 2 роки тому я зробила танцювальну постановку для змагань з однойменною назвою «Чоловік». Ця постановка відрізнялась від попередніх наявністю драматургії, і коли ми з моїми танцівниками зрозуміли, що ця постановка відгукується багатьом людям, творчим діячам з усієї країни, було прийняте рішення – розширювати номер у більш широкий формат.
Чому ви обрали саме таку назву? Що вона символізує?
– Назва вистави «Чоловік», хоча на сцені не буде жодного чоловіка. Але всі емоції, які буде проживати головна героїня протягом усіх сцен, повʼязані з чоловіком, який колись був в її житті. Тобто весь сюжет, всі сцени крутяться навколо цього Чоловіка, про якого ніхто нічого не знає. 
«Чоловік» — це психоемоційний портрет жіночої вразливості. Це метафора стану, де зломлена душа шукає себе в уламках. Це погляд у прірву, з якої може народитися нове світло. А може й ні.
Яку основну думку чи емоцію ви хотіли передати через цю постановку?
– Заклик до дівчат: бережіть себе і свій емоційний стан, навіть коли увесь світ навколо шепоче протилежне, навіть коли думаєш, що не справишся, коли сил вже зовсім немає, і все тебе ламає. Не все втрачено, ти можеш себе витягнути з прірви і жити життя.
Скільки зайняла часу робота над виставою?
– В цілому, з моменту кастингу до премʼєри пройшло девʼять місяців. Символічно, що я працювала над виставою стільки, скільки мати носить в утробі свою дитину. Ця вистава для мене також як дитина.
Але насправді, це не була робота день в день лише над виставою. У нас було багато пауз у звʼязку з моєю зайнятіст. Думаю, якщо б я відкинула все і працювала лише над виставою, ми б справились набагато швидше.
Як народжувалися танцювальні номери — від ідеї до сцени?
– Звісно за основу ми взяли номер під назвою «Чоловік».
Коли працювали над ним – шукали і відтворювали багато метафор, які передають сенс нашої історії.
А щодо наступних сцен – спочатку створювався і приписувався повноцінний сценарій, згідно якого ми ставили окремі сцени, кожна сцена має свої сенси і несе певну емоцію, яку проживає головна героїня.
Спочатку був сценарій, потім підбирався музичний супровід, і лише потім, власне, постановка хореографії, робота над акторською майстерністю і багато правок.
Яку роль у виставі відіграє музика?
– Для мене дуже важливим фактором було те, щоб музика відповідала кожній сцені та історії, яку ми хочемо передати. В деяких сценах слова пісень є важливими. Танцівники, звісно ж, відтворюють сенси, закладені в піснях танцем.
Мені завжди хотілось, щоб музика і танець були в ідеальному симбіозі та підкріплювали один одного. Наразі, для мене це так, але побачимо, що скаже глядач. Ми використовували пісні гурту «ДахаБраха» і співачки Аліни Паш. Я писала їм в особисті, щодо дозволу на використання їх музики в нашій виставі.
І «Даха Браха», і Аліна Паш дозволили мені безкоштовно використати їх музику на прем’єрі.
– Я щиро вдячна, бо мені дозволили і взагалі відгукнулись на мої повідомлення. Це неймовірно важливо для мене, адже це відомі виконавці, чия творчість імпонує багатьом людям. І вони готові підтримати молодих митців. Бо інакше, якби вони сказали, що потрібно заплатити за використання їх музики, довелось би міняти музичний супровід.
Хто взяв участь у виставі? Як формувалася команда танцівників?
– Уже багато років я маю свою контемпорарі команду під назвою «Soul Crew». Спочатку ми планували робити виставу лише з цими танцівниками, але на початку постановки, я зрозуміла, що нам потрібне підсилення, тому було вирішено робити кастинг. На кастинг прийшло близько 35 танціаників, з яких ми добрали в команду 14 неймовірних танцівниць.
Якої реакції ви очікуєте від глядачів?
– Насправді, я хочу щоб глядач максимально відчув історію, яку ми хочемо донести, пропустив через себе кожну емоцію. Наша мета у тому, щоб історію почули і зрозуміли, почали цінувати мистецтво танцю. 
– Також я хочу, щоб кожна людина, яка певною мірою була в ситуації, як моя головна героїня: відчула, що вона не сама, що потрібно говорити про свою проблему, не замовчувати, не залишатись з нею наодинці, бо це може призвести до згубних наслідків. – Якщо після вистави хоч одна людина задумається про свій психологічний стан та буде над ним працювати, значить ми робимо все правильно.
Чи плануєте показувати «Чоловік» не лише у Вінниці, а й в інших містах?
– До премʼєри важко про це говорити. Але, в цілому так, ми б хотіли гастролювати з виставою і нести свою творчість в інші міста.
- Дата: 29.08.2025.
- Місце: Театр ім. М. К. Садовського.
- Час: 18:00.
- Квитки – ТУТ.
