Схоже, буде дуже гаряче, враховуючи особистості претендентів на посаду ректора та попередній досвід проведення виборів в університеті в 2020році
Погода на найближчий час
Вінниця
Погода на 10 днів від sinoptik.ua
У Вінницьких вищих навчальних закладах продовжується період обрання ректорів. Нещодавно ми вже писали, що ректором Вінницького національного аграрного університету, передбачувано, став Григорій Калетнік.
Нагадаємо, ректор обирається терміном на наступні п’ять років.
На сайті Вінницького педагогічного університету ми натрапили на цікаву сторінку, а саме вибори ректора університету, які повинні пройти цього місяця.
Чому натрапили? Бо на сайті університету вона розміщена так, що сторонній особі знайти її практично неможливо.
І ми: «Ух ти!!! Виборчий сезон ВДПУ 2026 оголошено відкритим».
Ще не забуті вибори 2020 року, які за напругою і кількістю вилитого на одного з кандидатів бруду перевершили навіть вибори мера Вінниці.
Як швидко пройшли – ні, пролетіли! – 5 років.
Почнемо, як ми вважаємо, із кандидата-сенсації.
Анатолій Григорович Драбовський.
Так, той самий депутат Верховної Ради України від політичної партії «Слуга народу».
Кого завгодно очікували побачити кандидатом на заняття крісла ректора університету, але точно не діючого депутата провладної партії. Нагадаємо, що Драбовського до Верховної Ради обрали саме Вінничани.
Ну, можливо, хоче зіскочити з депутатства. НАБУ та САП цих депутатів зараз пачками притягує до відповідальності.
Закинула запит у пошукову строку гугла «Драбовський Анатолій Григорович» і відразу отримала сторінку з Вікіпедії , де зазначено, що Анатолій Драбовський вже є «Ректор Вінницького кооперативного інституту».
Виникає питання, навіщо це йому потрібно? Він вже є Ректором! Можливо, у разі перемоги планує об’єднати учбові заклади, хоча вони і різнопрофільні. Анатолій – депутат, йому видніше.
Хоча де педагогіка, а де «економіка торгівлі» (а це саме та спеціальність, яку отримав Драбовський у Києвському торгівельно-економічному інституті)… Та і науковий ступень в нього – доктор економічних наук.
Думаю, після цих припущень колективи двох учбових закладів призадумались.
Хоча, маю й особисте припущення, що колектив Вінницького кооперативного інституту знає набагато більше, все ж таки багато років разом, свої, так би мовити, рідненькі.
Як ми бачимо зі скріна Вікіпедії, Анатолій Драбовський – людина досвідчена, знає що робить, як-не-як він – депутат ВР, слуга народу.
Прізвище, ім’я, по батькові другого кандидата – Блажка Олега Анатолійовича – не викликало жодних асоціацій.
Такий собі, в глобальному інфопросторі, невідома людина. Не знаю, це добре чи погано в наш час.
Беремо ПІБ і вносимо в пошукову строку. Подивимось, що нам розповість про людину всезнаючий Google.
Від результатів я відразу напружився.
Він – Хімік. Розробляє різні методики викладання хімії. На місті інших кандидатів я б задумався чи потрібно з хіміками мати справу (це звісно жарт).
Ще дізналися, що на даний час Олег Блажко – перший проректор педагогічного університету та працював там фактично все своє професійне життя.
Як для журналістики цей кандидат є нудним, не таким яскравим, як попередній.
А от і профіль Олега Блажка з Гугл Академії ( іншими словами scholar)
Третій кандидат на посаду ректора достатньо відомий – це учасник попередніх ректорських перегонів (як же звучить «ректорські перегони») Максимчук Борис Анатолійович.
Від нас одразу + скільки там потрібно балів чи голосів за цілеспрямованість. Не вийшло у попередній раз – спробую знову! Поважаємо.
На відміну від кандидата депутата (як гарно римується), Максимчук має педагогічну освіту, а його наукові роботи присвячені питанням педагогіки.
Перше, що нам видав гугл, це сторінка Вікіпедії присвячена Максимчуку Борису Анатолійовичу. Там ми дізнаємось, що Максимчук не тільки науковець, а ще й громадський діяч, і на додачу майстер спорту з самбо. Тут напружитись повинен і депутат, і хімік (знову таки жарт….щось я розжартувалась).
Відносно громадської діяльності нас зацікавила наступна викладена інформація:
- У 2012 році на парламентських виборах до Верховної Ради України самовисувався кандидатом у народні депутати України по одномандатному виборчому окрузі № 12. Посів 3-є місце після П. Порошенка та В. Базелюка.
- 2013 — липень 2015 року — голова Вінницької обласної організації Європейської партії України.
- 2014—2015 роки — голова Політико-консультативної ради при Вінницькій ОДА.
- На позачергових парламентських виборах 2014 року самовисувався кандидатом у народні депутати України по одномандатному виборчому окрузі № 11.
- Після початку російсько-української війни Б. Максимчук оголосив, що 50 % прибутку мережі «Максимус» він буде передавати на потреби українських військовослужбовців. Варто зазначити, що за даними YouControl, Борис Анатолійович Максимчук є керівником ТОВ "МАКСИМЧУК", основним КВЕДом якого є діяльність в сфері ІТ, а також має ФОП, що займається торгівлею спортінвентарем.
- На місцевих виборах 2015 року висувався на посаду вінницького міського голови від Радикальної партії Олега Ляшка. Під час виборчої кампанії Максимчук зазнав нападу від «тітушок», яких він пов'язує з чинним міським головою Сергієм Моргуновим.
- У 2016 році організував протест вінничан проти реформи об'єднання шкіл.
Враховуючи харизму кандидатів, попередній досвід участі у виборах, напрошується висновок – це будуть ще ті вибори.
Підсумовуючи вище викладене про трьох кандидатів на посаду ректора університету, їх можна визначити трьома словами: хімік, депутат, самбіст (сподіваюсь, я нікого не образила)
Особисто мене цікавить те, що мотивує цих людей?!…
Стремління Бориса Максимчука зрозумілі: він закінчив цей ВНЗ, навчався в аспірантурі, писав наукові роботи. В той же час спромігся на серйозні спортивні досягнення. В даному випадку все логічно – ти сформувався в цьому університеті і бажання його очолити виглядає природньо.
Теж ж саме ми можемо сказати і про іншого кандидата на посаду ректора – Блажка Олега Анатолійовича, який пройшов всі наукові сходи всередині університету.
Проте ця логіка не підходить тільки для третього кандидата – Анатолія Драбовського. Тож що його мотивує йти на посаду ректора, коли ти діючий депутат Верховної Ради від провладної партії і вже є ректором іншого учбового закладу – це загадка. Виходячи на ректорські перегони, проголошуючи свою передвиборчу програму, він автоматично запускає аналіз свого депутатства у Верховній Раді в площині обіцянок та їх виконання, а сам статус діючого депутата Верховної Ради привертає до Драбовського підвищену інформаційну увагу, і, як наслідок, зацікавленість у висвітлюванні виборчого процесу не тільки регіональними інформаційними ресурсами, а і засобами масової інформації національного рівня.
