Сьогодні, 10 липня, у День вшанування пам'яті медичних працівників, які загинули, виконуючи свій професійний обов'язок, у Хмільницькій обласній лікарні відновного лікування відбувся пам'ятний захід. Працівники закладу зібралися, щоб згадати тих, хто до останнього залишався вірним своєму покликанню.
Звертаючись до учасників заходу, директор закладу Олег Бабій зазначив, що праця медичних працівників є неоціненною як у мирний час, так і під час війни.
– Особливої поваги заслуговують бойові медики, які щодня ризикують власним життям заради порятунку інших. Вони працюють там, де лунають вибухи, під обстрілами евакуйовують поранених, надають першу допомогу та борються за кожне життя. Виконуючи свій професійний і людський обов'язок, багато бойових медиків загинули. Їхня самопожертва стала прикладом мужності та відданості людям. Тому наш святий обов'язок пам'ятати усіх, хто віддав своє життя заради інших, – сказав Олег Бабій
На сьогодні Вінниччина втратила 16 медичних працівників, які віддали життя за Україну. Серед них — троє хмільничан, чиї імена назавжди вписані в історію громади:
– Валерій Семенюк, лікар Хмільницької центральної лікарні. Капітан медичної служби, учасник трьох українських антарктичних експедицій на станцію «Академік Вернадський», із початком повномасштабної війни він став до лав Збройних сил України. Його серце зупинилося 7 червня 2026 року під час виконання службових обов'язків.
– Юрій Мельник, фельдшер Хмільницького відділення екстреної медичної допомоги. Багато років він поспішав на виклики, допомагаючи людям у найважчі хвилини їхнього життя. Згодом, виконуючи професійний і громадянський обов'язок під час війни, загинув. На території Хмільницької центральної лікарні встановлено меморіальну дошку на його честь.
– Вадим Данилко, наймолодший серед полеглих медиків. Виріс Вадим у Хмільнику, після дев'ятого класу вступив до Вінницького медичного коледжу імені академіка Заболотного, обравши професію фельдшера. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, хлопець навчався на останньому курсі. Не вагаючись, добровільно вступив до лав Збройних сил України. Служив бойовим медиком стрілецького взводу 173-го батальйону 120-ї окремої бригади територіальної оборони. 28 березня 2024 року поблизу Часового Яру на Донеччині Вадим загинув.
Завершився захід хвилиною мовчання. Присутні вшанували пам'ять усіх українських захисників і захисниць, а також медичних працівників, життя яких забрала російсько-українська війна.
