Як відшукати світло посеред найтемнішої ночі? Відповідь криється у цій книзі…
Погода на найближчий час
Вінниця
Погода на 10 днів від sinoptik.ua
Уяви собі, що стоїш на узбіччі життя, розбита на тисячі гострих уламків. Саме так почувається Шарлотта Девіс. Усього сімнадцять – а в її душі вже пройшлися смерчем, забравши стільки, скільки інші не втрачають за все життя. І єдиний спосіб вижити – забути. Зануритися у холод розбитого скла, що вимиває біль, доки не залишиться… нічого. Лише оманливий спокій порожнечі. Не думати про батька, що потонув у річці. Не чути луну кроків найкращої подруги, яка пішла назавжди. Не відчувати вагу погляду матері, з якої більше нічого не вимагати.
Кожен новий шрам на її тілі – це ще одна броня на серці юної Чарлі. Але знаєш що? Воно все одно кривавить. Боже, як воно болить! Іноді так, що не знаєш, звідки взяти сили, щоб просто не звалитися у ту прірву, що завжди поряд.
Це не просто книга. Це – глибокий понівечений відбиток душі. Портрет дівчини у світі, який їй нічого не винен, але забрав все. І перешкод, які вона, стиснувши зуби, долає, аби зібрати себе докупи. Зібрати мене докупи.
Чому мені було так важливо прочитати «Усі мої рани»?
-Це про нас. Про те, як бути дівчиною у цьому жорстокому світі. Як він безжально ламає нас на шматки. І як ми, кровоточиві та напівживі, все ж знаходимо в собі сили склеювати себе назад. Ця книга – про нашу стійкість, виковану з болю.
-Це захоплююче й болюче. Історія про травму та зцілення, написана так відверто й несамовіто, що ти буквально дихаєш разом із Чарлі. Кожна сторінка – напруга, кожне слово – удар по нервах. Я не могла відірватися, навіть коли було страшенно важко.
-Це похмуро, емоційно й до болю правдиво. Тут немає рожевих окулярів. Тут є наша реальність. Жорстока, несправедлива, але така знайома. Вона б’є прямо в серце, в ті потаємні куточки, де ми ховаємо свій власний біль.
-Це як зустріч із рідними душами. Якщо тобою глибоко вразили «Тринадцять причин чому» або «Переваги сором’язливих», то Чарлі Девіс стане тобі рідною. Вона з тієї ж кривавої глини страждання та надії.
Моя душа після останньої сторінки…
Знаєте той стан, коли після книги просто сидиш у тиші? Без слів. Без навіть емоцій. Лише глухе спустошення, ніби з тебе вирвали щось живе. Так було зі мною. Я була вивернута навиворіт. Але потім… потім десь дуже далеко, на самому краю цієї темряви, я помітила його. Слабкий, ледь помітний промінь світла. Він пробивався крізь ту непроглядну гущавину горя. Це було неможливо. Неймовірно. Але він був.
Я пройшла цей шлях разом із Чарлі. Крок за кроком. Через заперечення ("Цього не могло статися!"), через палючий гнів ("Чому я?! Чому вони?!"), через важкі роздуми ("А чи є в цьому всьому сенс?"), через глибоку чорну прірву депресії, де здавалося, виходу немає. Я сміялася з її єдиних, кривих усмішок. Я ридала від її безмежного болю. Я корілася з її несправедливості. Я ледь дихала від напруги.
Чарлі (Шарлотта) Девіс – дівчина, яка різала себе. Робила це, аби вгамувати нестерпну душевну муку. Її занадто рано кинуло у вир алкоголю та наркотиків. Одного разу вона опинилася там, де їй намагалися допомогти – у лікарні. Дарували шанс. Але потім їй довелося втекти. Втекти звідти раніше, ніж вона була готова. І тоді постало страшне питання: "Що робити ДАЛІ? Куди йти? Як жити?"
І раптом… він. Старий друг дитинства. Хлопчина, який сам колись стояв на краю, але знайшов силу відступити. Знайшов силу почати спочатку. І тепер він простягає руку їй. Готовий бути опорою. Готовий ловити. Але чи вистачить у Чарлі (чи вистачить у мене?) сміливості прийняти цю руку? Чи знайдеться в її зламаному серці віра, щоб повірити, що цього разу все може бути інакше? Щоб не злякатися нових ударів?
Початок важкий. Похмурий. Так похмурий, що в якийсь момент мені стало страшно. Я боялася, чи витримаю. Чи витримає моє серце цей натиск відчаю. Але ця книга – як світанок. Спочатку – непроглядна темрява. Потім – повільне, майже непомітне просвітлення. Світло пробивається. І хоч іноді знову наповзають хмари, ти вже знаєш: ніч не триває вічно.
Ця книга торкається неймовірно болючих тем. Але робить це чесно. Глибоко. Без прикрас. Спочатку мені було важко зрозуміти Чарлі. Її вчинки, її біль. Але до фіналу… прощатися з нею було нестерпно важко. Немов прощалася з частиною себе. З тією дівчиною, що колись теж була розбита, але знайшла свій промінь. Знайшла свій шлях до світла.
Прочитай. Зрозумій. Відчуй. Знайди свій промінь.
