Чоловік, який свідомо обрав шлях захисника і мріяв про вільну Україну
Погода на найближчий час
Вінниця
Погода на 10 днів від sinoptik.ua
Вінничанин Олег Доценко «Тред» цьогоріч добровольцем став на захист Батьківщини. У званні молодшого сержанта воював у лавах бойового підрозділу Служби безпеки України, Центру спеціальних операцій «Альфа».
Як член екіпажу FPV, він виконував спецзавдання з ураження ворожих цілей, прикривав наші позиції на найгарячішому – Покровському напрямку фронту.
Свій останній бій воїн прийняв 11 листопада.
Йому навічно залишилось 30 років.
Олег Доценко народився 19 квітня 1995 року. Закінчив ліцей №13 та Вінницьке відділення Ірпінського державного коледжу економіки та права за спеціальністю «Право».
Працював у зброярській крамниці “STVOL”.
У мирному житті Олег був люблячим чоловіком і батьком двох маленьких донечок. З коханою дружиною вони йшли пліч-о-пліч, підтримуючи одне одного у всьому. Для своїх дітей він назавжди залишиться прикладом мужності та сили — Героєм, який захищав їхнє майбутнє.
Мама Олега Доценка виховала двох синів з особливою ніжністю та силою. Її підтримка й віра стали основою, на якій сформувався характер воїна, для якого обов’язок і честь були понад усе.
Позивний «Тред» добре знали у підрозділі – Олег був щирим, позитивним, загартованим та завжди готовим виконати найважче завдання.
Бойовий шлях Олега Доценка відзначений нагородами "За відвагу", відомчою відзнакою Служби Безпеки України та орденом "За мужність" ІІІ ступеня
Вінниця попрощалась із своїм Захисником в п'ятницю, 14 листопада.
Люди вшанували пам'ять Олега "живим коридором", стоячи навколішки.
А Катерина Савченко, дружина брата Олександра, написала вірш, присвячений пам'яті Олега:
Війна, мов буря, найкращих забирає,
Не вибирає — просто серце крає.
Та серед темряви, серед біди
Стають Героями ті, хто йдуть туди.
Олег пішов — свідомо, без вагання.
У серці мав єдине покликання:
Стояти там, де найважчий рубіж.
Тримати небо, як справжній воїн.
До служби мріяв, готувався завзято,
Бо знав: у серці воїна завжди живе Україна.
Завжди усміхнений, щирий, розумний —
Таким і залишиться в памʼяті нашій.
Та воїн не вибирає легкий маршрут.
Він знав: свобода — не слово пусте,
Вона за спинами хоробрих іде.
І ось війна забрала його життя…
Та не стерла сліду, не стерла буття.
Бо в памʼяті нашій він світлом стоїть
І в небо тепер, як Янгол, летить.
Дві донечки лишив — малесенькі квіти,
Які будуть гордо імʼя його жити.
І в кожній миті, у кожній весні
Він залишиться поруч — у їхній душі.
А ми не знаємо, що буде далі,
Але точно знаємо: не згасне країна, не згасне народ,
Бо Герої, як Олег, ведуть уперед
Біль втрати поєднується із гордістю і вдячністю кожному Захиснику, хто віддав найцінніше – своє життя – за свої переконання, за віру в Україну. Шаною до тих, хто не злякався та мав мужність зустрітися з ворогом до обличчя. Повагою до Героїв, котрі боролись за майбутнє своїх дітей і дітей України навіть ціною власного життя!
Ми маємо нагоду розповісти, нажаль, не про всіх Героїв, але про багатьох із них, на сторінках проєкту "Герої живі, поки їх пам'ятають"
Якщо Ви знайдете свою близьку людину серед імен Захисників, або ж хочете додати його ім'я до проєкту, зв'яжіться з нами за адресою [email protected]
Ми щиро співчуваємо родинам полеглим та висловлюємо безмежну вдячність на захист України такою великою ціною!
