Військовий з позивним «Морпіх» розповів про вражаючий досвід, відповідальність за бійців і важку роботу саперів.
Розповідь головного сержанта батальйону підтримки опублікували на сторінці 14 Штурмової Бригади НГУ "Червона Калина".
За своє життя чоловік служив у морській піхоті, в Повітряних силах ЗСУ, працював із радіолокаційними станціями та воював у танковій бригаді. В 2021 році доєднався до лав Національної гвардії, в бригаді "Червона Калина" потрапив до групи сил підтримки та став сапером.
Після початку російської агресії у 2014 році пішов служити у Повітряні сили ЗСУ, був старшим оператором радіолокаційної станції, навчився працювати зі складним обладнанням. Згодом перевівся в танкову бригаду й був розвідником у роті розвідки, а з часом кулеметником. Таку ж посаду обрав і під час служби в Морській піхоті.
Брав участь у важких боях із сепаратистами та російськими військами поблизу Попасної, Маріуполя, Донецька. Загалом, за цей період дуже добре вивчив місцевість Донбасу. Розповідає, що досвід обізнаності на місцевості допоміг уже після початку повномасштабного вторгнення РФ.
"Коли вже в складі бригади "Червона Калина" ми вели оборонні бої поблизу Спірного Донецької області, то я дуже добре знав ці місця. Міг впевнено пересуватись і орієнтуватись навіть вночі. Бойовий досвід часів АТО/ООС дуже допоміг у цьому плані. На цьому напрямку виконували багато роботи по мінуванню. Було знищено декілька одиниць російської техніки", – розповідає Морпіх.
Після початку повномасштабного вторгнення на Київщині, Донбасі та на Південному напрямку працював із своїм підрозділом уже як сапер, став головним сержантом саперної роти. Роботу називає дуже кропіткою та такою, яка потребує фантазії і впевненості у собі. Обов’язково необхідною є фізична витривалість, адже доводиться нести на собі великі вантажі. Також важливими є інженерні навички. Окупанти з перших днів активно використовували мінування. У тому числі забороненими засобами, не зважаючи на закони та правила війни, міжнародні конвенції та договори.
Морпіх розповідає, що саперні підрозділи найчастіше заходять першими в сіру зону, проводять розмінування, прокладають шляхи для піхотних підрозділів і техніки. Після початку контрнаступу на Запорізькому напрямку 2023 року його група працювала з піхотними підрозділами, розвідкою, заходила на ворожі позиції, проводили евакуацію поранених із поля бою. Гвардієць вважає, що "кожен із нас у першу чергу піхотинець", а вже потім працює за своєю спеціальністю.
"Такого рівня замінування, як на Південному напрямку, я не бачив ніколи. Можу порівняти це з садком восени, коли повсюди лежать перезрілі яблука. Росіяни використовували, в тому числі, й заборонені розтяжки та міни-пелюстки. Нашому підрозділу довелось дуже багато працювати. Найбільше я переживаю за своїх людей. Вони для мене – найголовніше. Як сержанту, мені набагато краще працювати з тими, в кому я впевнений. Я завжди намагаюсь передати свій досвід хлопцям, поділитись аспектами роботи сапера. Дуже задоволений роботою своїх людей", – каже військовий.
Гвардієць Морпіх підкреслює, що завжди мав упевненість у тому, що під час навіть найважчих завдань із ним нічого не станеться. Більше переживав за своїх людей. Тим не менш, під час одного з бойових завдань на Запорізькому напрямку отримав вибухову травму ноги. Лікування та відновлення тривало майже півроку.
Повернувся Морпіх вже коли бригада "Червона Калина" вела бої на Покровському напрямку. Наразі він головний сержант батальйону підтримки. Окрім задач по розмінуванню та мінуванню бійці-сапери також виготовляють вибухові пристрої для FPV-дронів, великих ударних дронів, роблять "скиди" та вибухівку для дистанційного мінування місцевості. Попри те, що війна стала більш технологічною – без роботи спеціалістів обійтись неможливо.
"Повагу серед бійців як сержант необхідно заслужити. Я хочу бути ближче до людей. Внаслідок того, що я знаходжусь серед особового складу і працюю з бійцями, то знаю їхні проблеми й маю вирішити їх. Необхідно відстоювати права своїх людей. Правильно організувати бойову роботу, вчасно вивести всіх після задач. Це мій обов’язок перед усіма", – каже Морпіх.
Старший сержант бригади "Червона Калина" розповідає, що через поранення та здоров’я не може безпосередньо ходити на задачі, але окрім організації та управління займається навчанням бійців, передає свій досвід особовому складу. Робота батальйону небезпечна не тільки тому, що часто задачі виконуються ближче до ворога, аніж передові позиції. Виготовлення боєприпасів для дронів також справа кропітка та потребує уваги.
Військовий в армії уже давно, але зізнається, що хоче залишатись сержантом. Бути ближче для людей – для нього це головне. Морпіх вважає, що саме така робота найбільше сприятиме тому, щоб передати бійцями якомога більше досвіду, навчити та організувати роботу особового складу так, щоб успішно виконувати бойові задачі.
