Центр села Демидівка став місцем особливої зустрічі. До рідної громади після довгого полону, лікування додому повернувся Анатолій Лоткін.
Про це повідомили у Гніванській громаді.
Анатолія зустрічали з короваєм, хлібом і сіллю — українським символом благословення, поваги й радості повернення. З усього серця, з душевною теплотою, люди казали:
«Дякуємо за незламність. За те, що вистояв. За те, що повернувся», – такими словами зустрічали односельці воїна.
Наш воїн звернувся до присутніх із коротким, але щирим словом подяки. Він подякував усім, хто чекав, молився, вірив, підтримував. Бо кожне слово, кожна думка, кожне «ми не забули» має значення. І дає сили триматися.
«На нього чекали. Не лише родина — чекало ціле село. Чекала громада. Люди приходили з квітами, з жовто-блакитними стрічками, з відкритими серцями. Маленькі діти у вишиванках стали в почесному колі навколо, ніби тримали простір тиші та шани. Старші люди ховали зворушення, а молодь — гордо тримала українські прапори. Це була тиша глибокої вдячності та шани», – йдеться у повідомленні.
Фахівці Центру життєстійкості що були серед присутніх зазначили, що попереду в Анатолія ще непростий шлях: складна операція, довга реабілітація, відновлення після перенесеного. Але він уже вдома. А там, де дім, де чекають — там відроджується сила.
